Сторінки історії СЦОМ "КАРАТ"

Розробка СЦОМ «Карат» проводилася водночас з процесом створення мною інтерпретуючих програм (ІП), виконуючих команди СЦОМ «Карат» на універсальних ЕОМ.

Звичайно, дуже допомогли знання і досвід, одержані в процесі розробки такої програми для СЦОМ «Пламя».

Спочатку на універсальній машині перевірялася правильність алгоритмів команд розробляємої В. Плотніковим машини. Пам’ятаю, наприклад, були проблеми з командою ділення – корегувався її алгоритм.

Наступним етапом була розробка системи стандартних програм «Карат» з використанням ІП для універсальних ЕОМ (1968-69 р. р.). Успішні ІП, створені мною, позначилися на моєму просуванню в інституті.

За створення ІП для машини «Пламя» я була призначена старшим, потім провідним інженером (1966 р.), а пізніше – провідним конструктором, керівником розробки ПЗ «Карат», заступником гол. конструктора В. М. Плотнікова (ПЗ) СЦОМ «Карат». Крім того, мені доводилося суміщати службові обов’язки заст. гол. конструктора з роботою над дисертацією, яка була зв’язана з проблемами надійності.

Пробивати недовіру, скептицизм, кпини деяких співробітників-програмистів КНДІРЕ було нелегко, але позначилася університетська підготовка (викладачам були Глушков, Ющенко, Стогній та інші вчені), переконаність і, звичайно, інтерес до нової розробки КАРАТ.

Процес автоматизації програмування для СЦОМ йшов паралельно з розробкою самої машини, долаючи всі перешкоди. В кінці 60-х – початку 70-х років над системою автоматизації програмування працювали як випускники КДУ – К. Зелінський, В. Мещанов, Ж. Кангун, І. Косчинська, так і інші спеціалісти – інженери А. Зуєв, В. Косик, С. Ставракі, Т. Трубачова, техніки М. Мучник, А. Кіпніс та інші.

Враховуючи важливість робіт по САП (Система Автоматизації Програмування) Карата, групу опікали директор інституту І. Кудрявцев, Ю. Лапій, В. Плотніков.

Але головна перепона для машини, що створювалася, і САП, була попереду. Так сталося, що «Карат» виявився програмно несумісним з базовими СЦОМ «Атака», «Арфа», що розроблялися у Москві. Тому і Москва, і Петергоф (під Санкт-Петербургом) відмовилися навіть вести переговори на тему «Карат» і всі намагання «домовитися» зустрічали в штики. Момент був критичний, вирішувалася доля всього київського виробу – серйозність претензій замовників і їх стурбованість були абсолютно зрозумілі так само, як і безвихідь нашого становища.

Коли ми разом з гол. інженером КНДІРЕ В. Ю. Лапієм були присутні в Петергофі на Вченій Раді, під час виступу завідуючого відділенням, доктора техн. наук В. Я. Розенберга (може, я трохи помиляюся у прізвищі) з приводу «Карата», В. Ю, порадив мені непомітно закрити вуха, не слухати і ні в якому разі не вступати в дебати. Він боявся, що я не витримаю емоцій і вибухну. Боявся даремно. Я чудово розуміла, що саме на таку мою реакцію дуже розрахував і чекав вибуху В. Я. Розенберг, щоб потішити присутніх. Вибуху не сталося. До цього в розмові зі мною у себе а кабінеті, В. Я виклав переді мною купу добре відомих книг по програмуванню, порадив мені їх почитати. І навіть не запросив у Петергоф для подальших бесід. Певно сподівався на швидку перемогу і попрощався з «Каратом» назавжди. Інтуїтивно мені стало абсолютно ясно, що В. Я. Розенберг НІКОЛИ не підтримає «Карат». Потім все саме так і відбулося.

«Атака мала ІВМ-систему команд, на той час найперспективнішу. Петергоф повністю підтримав «Атаку». І почалися мої відрядження, дискусії, дебати, підписання протоколів узгоджень (іноді з В. Ю. Лапієм, В. М. Плотніковим), зовсім безглузда розробка програм для «Атаки» і «Карату» з метою їх порівняльної оцінки. Звіти тих часів зберігають висновки про результати такого порівняння.

Мною був запропонований єдиний існуючий вихід з тупика – забезпечити програмну сумісність на рівні САП, а саме – ввести в систему автоматизації язик високого рівня з усіма цікавими системними атрибутами – автокодом, вантажником, налагоджувачем, інтерпретаторами для машин «Карат» і «Атака» тощо.

У наших «опонентів» з Петергофу (звичайно, не у В. Я Розенберга) з’явилася слаба цікавість до моєї пропозиції і вони попросили представити її у вигляді звіту. Що й було зроблено. Звіт був мною розроблений, узгоджений з В. М. Плотніковим, затверджений В. Ю. Лапієм, і мав назву:

«КАРАТ. Математичне забезпечення»

Зберігається в архівах КВАНТ"а, є копія

Але військових одними «розмовами» про САП не можна було «задовольнити» – потрібні були реальні програми, багато програм, перевірка їх роботи – все, що називається налагодженням програм. І почалися трудові будні створення САП, яка в документації тих сумбурних часів мала назву МАЯК.

В 1972 році в часописі «Морское приборостроение» (серія 7 випуск 1) була опублікована стаття «Структура системы автоматизации программирования СЦВМ» Довгаль С. И., Лапий В. Ю., Яффе В. А.

Військові стежили за кожним кроком розробки, перевіряли абсолютно все з грифом КАРАТ, були присутні на всіх етапах здачі, робота програм перевірялася прямо на ЕЦОМ. В складних ситуаціях для консультацій по системним питанням ми зверталися в інститут кібернетики і нас консультував його співробітник В. Яффе.

Але розроблювана паралельно з «Каратом» САП МАЯК внесла розкол в ряди наукових співробітників в/ч Петергофа (як говорять зараз, ситуація вийшла з-під контрою), частина співробітників в/ч по ПЗ перейшла на бік виробу «Карат» і, більш того, почала навіть хвилюватися за його розробку (головою комісії по ПЗ «Карат» в Петергофі був назначений Мамикін В’ячеслав Олександрович – добросовісний, професійний спеціаліст по програмних системах).

У мене є навіть офіційні папери – свідки тих битв за «Карат». І ця битва була нами виграна. Значення САП для «Карата» важко переоцінити – я думаю, що жоден учасник тих подій боротьби за «Карат» не буде цього заперечувати.

Вимога військових була – «Вирішити проблеми, зв’язані з програмною несумісністю СЦОМ «Атака» – «Карат», розробкою системи автоматизації програмування Маяк, яка включає єдиний проблемно-орієнтований алгоритмічний язик високого рівня, вільний від машинної орієнтації конкретних СЦОМ, відповідні компілятори для спеціалізованих машин «Карат» і «Атака»».

Проект «КАРАТ» разом із системою автоматизації програмування Маяк був прийнятий дуже авторитетною комісією, яка фактично дала йому путівку в подальше плавання.

Ось саме про цей період зберігаються відомості і у вашому віртуальному музеї інформаційних технологій:

«...зростала й тривога керівництва Мінсудпрому, яке прийняло рішення про широке застосування ЕОМ «Карат» в системах військово-морського флоту. Звідси й велика кількість штатних і спеціальних комісій для перевірки технічних характеристик і стану розробки по ЕОМ «Карат». Упродовж 1971-1972 р. р. було сім таких комісій. Кожна вимагала підготовки матеріалів, які б відповідали на каверзні запитання, що забирало багато часу і нервової енергії».

Але в музеї поки що повністю відсутні відомості про величезну працю, зроблену групою програмістів, про їх нервову енергію, про програмні комплекси, без яких комісія ніколи б не прийняла «Карат» і які увійшли в його історію.

По програмному забезпеченню (ПЗ) КАРАТа моєю групою була розроблена ціла ланка звітів і керівних технічних матеріалів за моїм підписом, які були прийняті і затверджені представниками головної в/ч практично без зауважень. Всі ці томи і зараз зберігаються в Кванті, відомі їх номери.

Саме фрагменти завершального етапу роботи найбільш вимогливої комісії по здачі- прийомі СЦОМ «Карат» відображені на двох фотографіях.

(Вище на фотографії - В. М. Плотніков, я (Довгаль С. І.), найвищі чини в/ч, навіть є контр-адмірал Тутаєв, В. О. Мамикін та інші співробітники Петергофа, Кванта та інш.).

В. Я. Розенберг на фотографіях відсутній – так і залишився серед прискіпливих опонентів, в роботі комісій участі не брав.

А все почалося в п/я 24 з ІП для бортової машини «Пламя» ще в кінці 1962 – початку 1963 р. р., у відділі С. П. Колотошина. Саме полум’я хоча й розгорілося з іскри, але стало яскравим феєрверком – КАРАТ.

Ще пригадався жарт військових про те, що ПЗ «Карата» набагато потужніше його самого (в момент прийома виробу в ПЗ були – автокод, завантажувач, налагоджувач, компілятор, язик високого рівня МОDAL, програма-інтерпретатор з язика Бейсик для замовлення БРІЗ, програма печаті кодів ДЗУ тощо).

Військові вважали, що розроблена моєю групою система автоматизації програмування МАЯК, відповідає вимогам часу, виконана на гарному рівні, набагато полегшить використання «Карату» в різних сферах застосування. І виявилися правими.

Після захисту дисертації в Кванті, я перейшла на викладацьку роботу, зв’язану знову ж таки з програмуванням для нових ЕОМ, потім ПК, написала низку книг по язиках програмування і сітках, – завідувала кафедрою ПЗ.

Працюючи зі студентами й слухачами, я завжди звертала увагу на проблеми засвоєння складного матеріалу, ступені втомлюваності аудиторії, підвищення ефективного викладання. І саме в системі підвищення якості життя, поліпшення здоров’я я побачила можливість подальшого використання комп’ютерних знань і інформаційних технологій.

Тому рішення видавати газету з назвою «Валеологія» прийшло поступово і було моїм усвідомленим вибором. Хоча довелося познайомитися із зовсім новими пластами знань.

Валеологія – культивація здоров’я і здорового способу життя за допомогою батьків, вчителів, педагогів. Особливо важлива ця наука в країні із запущеними соціальними, моральними, екологічними та іншими проблемами.

Валеологія повністю повторює тернистий шлях науки кібернетики.

Не зважаючи на те, що чиновниками демонструється жахливе неприйняття ідей валеології, вона зараз займає провідні позиції в системі здоров’я по всій планеті. Тільки називається в різних країнах по-різному. Слово придумано російськими вченими, вони ж наразі і тримають удар, як в свій час кібернетика. І Бог усім нам на поміч!

В номерах газети були розміщені матеріали про В. Глушкова, М. Амосова, які мають пряме відношення до проблем валеології.

На порталі ВАЛЕОЛОГ також є сторінки, присвячені їм.


© Газета «Валеологія»	© Портал «Валеолог»

Довгаль Світлана Іванівна