Французький філософ, письменник Ж.-Ж. Руссо ще у 18  ст. попереджав про небезпеку влади, «що знаходиться   у невмілих руках».

Саме тому при формуванні основ  державного механізму керівництво незалежного Сінгапуру зробило ставку не тільки на принципи мерітократії, але й на основні моральні канони конфуціанської етики.

Наприклад, думка Конфуція, що «благородный муж знает долг, а низший человек знает выгоду» не втратила значення й сьогодні (див. портал Валеолог «Учение Конфуция, антикоррупционное тай-цзи…».

Лі і Куан Ю, ім’я якого нерозривно зв’язано з «сінгапурським дивом», згадував, що  «почати з проповіді високих моральних принципів, твердих переконань і найкращих намірів викоренити корупцію - легко, а от жити у відповідності до цих намірів – важко, особливо в суспільстві, в якому корупція була однією з рис традиційного способу життя. Для цього потрібні були сильні й рішучі лідери, здатні боротися з усіма порушниками без будь-яких виключень».

«…Потрібні люди нагорі,  здатні приймати рішення та побачити тенденції, - наставляв  Лі Куан Ю, - які мають хороший розум, відкритий до ідей, які можуть  вхопитись за можливість, як колись це зробили ми…».