Вернуться к оглавлению
ЯК   ЗБЕРІГАЛИ  ЗДОРОВ'Я  ЕЛЛІНИ
P
Підготовка до змагання на колісницях VI ст. до н. е.
Line.jpg (2197 bytes) Олімпійські ігри — найпрекрасніше і найдавніше свято людства — хоча народилися майже три тисячі років тому, ще й досі зберігають свою молодість і неповторність.

Першою, головною засадою життя античних еллінів була теза олімпійської гармонії — гармонії тіла і розуму, фізичної та духовної досконалості.
Піфагор, теореми якого ми вивчали ще в школі, був неперевершеним кулачним бійцем, олімпійським переможцем. Крім креслень, папірусних сувоїв та геометричних інструментів, вдома у славетного вченого зберігався і спортивний реманент.
«Батько медицини» давньогрецький лікар Гіппократ водночас вважався і вельми помітною фігурою серед еллінських борців та вершників. Володарями різних спортивних нагород були філософи Платон і Сократ, поети-трагіки Софокл і Евріпід і ще чимало видатних еллінів, діяння і твори яких збагатили скарбницю світової культури.
Здоровий і розумний спосіб життя сприяв тому, що творчі та фізичні сили людини не вичерпувалися досить довго. Адже, приміром, одну з кращих своїх трагедій «Едіп в Колоні» Софокл створив у дев'яносторічному віці...
Втім, довголіття еллінів — тема окремої розмови. А поки нагадаємо; що визначні для свого часу успіхи еллінських лікарів значною мірою були зумовлені і загальною системою фізичного виховання, і тим, що спорт і медицина в Елладі крокували пліч-о-пліч.
В одному з своїх діалогів філософ Платон вкладає в уста Сократа такі слова: «...в спільному служінні тілу я бачу дві частини: гімнастику і медицину. Вони весь час перебувають у взаємному зв'язку, хоча і відрізняються одна від одної».
Якщо спочатку елліни називали гімнастами тільки тренерів-практиків, то згодом це звання стали носити педотриби, тобто педагоги, котрі розумілися не тільки на фізичних вправах, а й на їхньому цілющому впливі на людський організм. Так поволі на стадіонах Еллади народжувалася лікувальна фізкультура...
Стрибун з галтерами. VI - V ст. до н. е.
Line.jpg (2197 bytes) Арістотель розповідав про атлета й педотриба Геродіка з Селімврії. Сучасник Гіппократа, цей тренер згодом захворів і, замислившись над причинами хвороби, поступово склав систему лікувальних вправ. Спеціальними тренуваннями Геродік домігся того, що його організм краще став засвоювати їжу, потроху зміцнів і нарешті одужав.
Лікувальні вправи роблять людину не просто здоровою, а навіть атлетом-переможцем: такий сюжет поширений в еллінській літературі починаючи з V століття до н. е. і аж до III століття вже нашого літосчислення.
З цього боку заслуговує на увагу оповідання письменника Еліана (жив на межі ІІ-ІІІ століть нашої ери) про грека Стратона: «Він належав до шляхетного роду, але цілком зневажав тілесні вправи. Та коли став страждати на хворобу селезінки й лікарі прописали йому вправлятися в гімнастиці, Стратон спочатку займався стільки, скільки потрібно було для здоров'я. Поступово, роблячи успіхи в цих заняттях, Стратон захопився ними і під час Олімпійських ігор протягом дня став переможцем і в боротьбі, і в кулачному двобої. Він і вдруге здобув перемогу в Олімпії, а також відзначився на Піфійських, Немейських та Істмійських іграх».
Щоправда, займатися щоденними тренуваннями мали змогу лише вільні елліни, аристократи. Та про це — далі.
В наш час цілюща сила фізичних вправ стала ще очевиднішою. Згадаймо хоча б Вільму Рудольф, «чорну газель», олімпійську чемпіонку в Римі з бігу на 100 і 200 метрів і в естафеті 4х100 м. Три золоті медалі!
Журналісти назвали це найбільшою сенсацією XVII Олімпійських ігор. Адже до восьмирічного віку Вільма Рудольф була паралізована та ще й зростала в бідній багатодітній негритянській сім'ї. Але її наполегливість і систематичні лікувальні вправи зробили свою добру справу.
Кидальник списа. V ст. до н. е.
Line.jpg (2197 bytes) ...Харчування античних атлетів архаїчної та класичної пори складалося переважно з простої їжі: ячмінний хліб, пшенична каша, фрукти, горіхи, свіжий сир. Лише пізніше до атлетичного раціону потрапило м'ясо і навіть сало. Зокрема, м'ясними стравами харчувалися борці та кулачні бійці, яких інколи буквально відгодовували жирним м'ясом, аби вони набували більшої ваги. Та саме це, незважаючи на спортивні перемоги, було причиною не стільки їхньої слави, скільки глузів над обмеженими здорованями.
Чимало цікавих думок про режими раціонального харчування знаходимо в творах Гіппократа.
Сучасник Платона і Арістотеля (ІV ст. до н. е.) лікар і педотриб Діокл написав дуже корисну книгу «Гігієна». В книзі цій є чимало рекомендацій з режиму дня (як сказали б тепер) для людей найрізноманітніших схильностей і віку. Ось одна з рекомендацій для чоловіків від 18 до 60 років:
«Вставати треба ще до схід сонця. Як прокинувся, розітри шию та потилицю. Потім тихенько й рівномірно треба натерти все тіло оливковою олією, а обличчя та очі зволожити холодною чистою водою; ясна та зуби старанно почистити стеблом і соком трав; вуха та ніс змастити благовонними маслами; волосся на голові носити коротке...
Скінчивши ранковий туалет, молоді люди займаються щоденними фізичними вправами, а чоловіки більш похилого віку можуть прийняти ванну або зробити собі масаж. Опівдні — сніданок. Але не з м'ясної їжи. А з ячмінної юшки або овочевого супу та хліба (не дуже м'якого), вареної капусти та огірків; пити треба воду, біле вино навпіл з водою, або рідкий мед. Після цього слід відпочивати в затінку, а потім — знову гімнастичні вправи, прогулянка і ванна: холодна для молодих і тепла для підстаркуватих.
Надвечір, до заходу сонця — обід: більш поживний, ніж був сніданок: крім хліба та овочів, та ячмінної юшки, рекомендується риба, м'ясо кози, баранина чи свинина, або пташине м'ясо, а на десерт — виноград, інжир та інші фрукти...»
У сучасного читача цей невеличкий фрагмент з праці Діокла викличе чимало запитань.
По-перше, незрозуміле, коли ж давні греки працювали?!
Але ж це — розклад дня вільного елліна-аристократа: за нього працювали слуги та раби: класовий принцип тут особливо очевидний.
По-друге, як бачимо, еллінська медицина рекомендувала харчуватися не більше, як двічі на день. І ранкові трапези здійснювати натщесерце.
І, нарешті, третє. Сьогодні ми вважаємо, що на ніч не варто їсти багато. Давні ж греки сповідували інший принцип: оскільки вночі організм відпочиває від денних навантажень (фізичних і нервових), саме під час сну він може повністю віддатися засвоєнню їжи. Тому вечірня трапеза була соліднішою порівняно з денною.
Автор повністю повіряє фахівцям з гігієни харчування визначити правомірність цих поглядів. Але як тут не згадати дотепне зауваження одного з наших сатириків: «Час від часу медицина оголошує, що тепер — все навпаки».
...Та повернемося до ідеї олімпійської гармонії.
Вона популярна й серед наших сучасників. Принаймні — серед кращих з них.
Дуже популярний в свій час теле- і радіо-коментатор Микола Озеров був іще й народним артистом Російської федерації, заслуженим майстром спорту, багаторазовим чемпіоном Радянського Союзу з тенісу.
Серед знавців і прихильників кінного спорту широко відома Олена Пєтушкова — призер Олімпійських ігор в Мехіко з виїздки, чемпіонка світу. А крім того, вона — кандидат біологічних наук, автор цікавих праць в царині біохімії.
Коли ж звернутися до теми гармонійної багатогранності серед зарубіжних колег, то і тут ми знайдемо чимало вагомих прикладів. Так, всесвітньовідомий доктор Б. Спок — уславлений фахівець з проблем виховання й лікування дітей — 1924 року на Олімпійських іграх в Парижі став чемпіоном з академічного веслування.
Відомий фізик, лауреат Нобелівської премії Нільс Бор в студентські роки був воротарем однієї з провідних футбольних команд Данії. Інший лауреат Нобелівської премії американський біохімік В. Чейнс став олімпійським переможцем в. змаганнях яхтсменів у Хельсінки вже через сім років після присудження йому Нобелівської премії!
А як тут не згадати нашого Михайла Ботвінніка — багаторазового чемпіона світу з шахів і, одночасно, — доктора технічних наук, досвідченого енергетика-теплотехніка.
...Звичайно, змінюються часи, змінюються соціальні формації, змінюються умови життя людей і самі люди. Але незмінними залишаються прагнення, потяг до універсальної досконалості, до олімпійської гармонії. І вона, ця гармонія і сьогодні приваблює, стимулює і надихає кращих представників людства.

Юрій  Шанін
ДИВІТЬСЯ   ГАЗЕТУ  "ВАЛЕОЛОГІЯ"  (1999-2004)
Вернуться к оглавлению