ВЕРНУТЬСЯ К ОГЛАВЛЕНИЮ | ||
ПРИРОДА — ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ'Я | ||
В. О. Сухомлинський | ||
...У
перші тижні роботи «Школи радості» я уважно
вивчав здоров’я дітей. Незважаючи на те, що всі
діти виросли в селі, на лоні природи, окремі з них
були бліді, мали слабкі груди. А у Володі, Каті,
Сані, як кажуть, були шкіра та кістки, такі вони
були худенькі й слабосилі. Харчування майже в
усіх дома добре, головною причиною слабкості і
хворобливості окремих малюків було те, що вони
жили, так би мовити, в тепличних умовах; матері
оберігали їх від найменшого подиху вітерця. Діти
швидко стомлювались, у перші дні життя «Школи
радості» вони ледве могли пройти якийсь кілометр.
Матері скаржилися на поганий апетит у цих дітей. Я переконав батьків у тому, що чим більше вони оберігатимуть малюків від простуди, тим слабшими будуть діти. Всі погодилися з моїм настійним проханням посилати дітей у жаркі дні до школи босоніж – для дітей це було великою радістю. Одного разу нас застала в полі тепла злива. Додому дітям довелося йти калюжами; всупереч побоюванням батьків ніхто не захворів. З великими труднощами вдалося домогтися того, щоб батьки не кутали дітей у сто одежинок, не надягали на них фуфайок і светрів «про запас», «на всяк випадок». |
||
У нас
стало правилом: жодної хвилини в осінні, весняні
і літні дні діти не повинні бути в приміщенні. В
перші 3-4 тижні «Школи радості» діти проходили
щодня 2-3 кілометри; на другий місяць – 4-5, на
третій – 6.1 все це серед полів і лук, у дібровах і
в лісі. Пройдена за день відстань непомітна для
дітей, тому що не ставимо за мету – пройти
стільки-то кілометрів; рух, ходьба – засіб
досягнення іншої мети. Дитині хочеться йти, бо
вона почував себе відкривачем світу. Діти
поверталися додому стомлені, але щасливі,
життєрадісні. А без утоми не може бути здоров’я.
Здоров’я вливається в дитячий організм
живодайним джерелом тоді, коли після трудового
напруження дитина відпочиває. На чистому повітрі, після того як пройдено кілька кілометрів, у дітей з’являється, як кажуть батьки, «вовчий апетит». В ті дні, коли ми з малюками збиралися в ліс, я радив їм брати з собою хліба, цибулі, солі, води і кілька сирих картоплин. Батьки спочатку вагалися: хіба діти їстимуть це? Адже вдома вони відмовляються і від кращих харчів. Та виявилося, що й хліб, і цибуля, і картопля в лісі – найсмачніша їжа, До того ж у дітей розвивався апетит, і вони із задоволенням з’їдали вдома запропоновану їм тарілку супу чи борщу. Уже через місяць порожевіли щічки в найблідіших малюків, а матері не могли нахвалитися хорошим апетитом у дітей: зникли примхи, діти їдять усе, що не дай. |
Василь Олександрович
Сухомлинський (1918–1970) педагог-валеолог, кандидат
педагогічних наук, публіцист, письменник, автор
багатьох книг, брошур і статей, художніх творів
для дітей (газ. “Валеологія” з 1999
року постійно знайомить з ними читачів).
Розробляв питання теорії і методики виховання у
шкільному колективі і родині, всебічного
гармонійного розвитку особистості учня, педагогічної майстерності.
Особливу увагу приділяв проблемам здоров’я
дітей, морального, естетичного та трудового
виховання школярів. |
|
ВЕРНУТЬСЯ К ОГЛАВЛЕНИЮ |