| Про те, як
святкували Різдво на Запорозькій Січі, писав
Дмитро Іванович Яворницький. «У дні великих свят, наприклад, Різдва Христового і св. Паски, запорозькі козаки протягом тижня ходили поздоровляти із святом до кошового, судді, писаря і есаула, приносили їм дарунки, пригощались у них різними напоями і під час угощань стріляли з гармат. Та особливо урочисто зустрічали запорожці день 6 січня кожного нового року. В цей день спозарана всі козаки, піхота, артилерія і кавалерія збирались на площі перед церквою і стояли тут рядом під куренями, без шапок, до кінця богослужіння; всі були одягнені в найкраще вбрання, озброєні найкращою зброєю; над кожним куренем майоріли особливо розфарбовані знамена, які тримали хорунжі, сидячи на вогненних і прекрасно вбраних конях. По закінченню літургії з церкви виходив настоятель з Хрестом в руці, за ним попарно йшли ієромонахи з Євангеліями, іконами, всі в дорогому облаченні; за духовенством струнко, рядами, з розвиваючимися хоругвами і важкими гарматами рухалися козаки; за козаками маса простого люду, а всі разом висипали на середину Дніпра, на Іордань. Тут всі ставали рядами і слухали службу. Коли архімандрит у перший раз занурював хрест у воду, то козаки в один постріл залпом вдаряли так гучно, що від того удару земля стогнала, а глядачі вкривалися димом, який застилав усе подібно до тьми і не дозволяв бачити один одного; заспокоївшись на кілька хвилин, даючи час пройти диму, а настоятелю ще два рази занурити хрест у воду, козаки знову стріляли і цього разу палили стільки кому завгодно було». |
** |  |