Вчителька.
– Дорогі мої учні! Я щиро і гаряче бажаю, щоб ви
замислилися над усім, що почуєте на
сьогоднішньому уроці. Віднині ми починаємо
системно працювати з кожним із вас особисто, бо
тема нашої розмови нагальна і, я б сказала
трагічна, – наркоманія... |
На
початок 2002 року на обліку в установах
організації здоров’я знаходилося понад 100 тисяч
чоловік, з них неповнолітніх – п’ять з половиною
тисяч. Звичайно, за оцінкою МВС реальна цифра
споживачів наркотиків у 10-12 разів більша, ніж
офіційно зареєстровано, і може скласти до 1 млн.
чоловік. Щороку на наркооблік береться 10 тисяч
чоловік і понад 1,5 тисяч вмирають від
передозування наркотиків. Наркотизація охопила
всі регіони України. Ситуація набула загрожуючих
розмірів і цілком може розглядатися як проблема
національної безпеки. Бо відомо, наркоман на
рівні сім’ї все винесе з дому і продасть за
безцінок. А на рівні держави – покоління
наркоманів не тільки не забезпечить ріст
національного добробуту, але й не зможе зберегти
все, набуте попередніми поколіннями. |
Сергій
Дмитрович. – Звертайтеся до мене просто
Сергій, бо я ще не так далеко відійшов від вас у
своєму віці – мені всього 22 роки. Будучи
підлітком, я почав вживати наркотики і дійшов до
межі, яку може витримати людина. Вважав своє
життя закінченим. Мене врятували в
реабілітаційному центрі. Я повернувся до життя,
знову побачив, яким цікавим, різнобарвним і
привабливим є світ навколо мене. |
Я вирішив
рішуче боротися з наркоманією, запобігти їй в
середовищі молоді, особливо підлітків. Тому зі
мною можна говорити й запитувати відверто про
все, що вас цікавить. |
Я так само
щиро відповідатиму і про себе і про все, що знаю
про цю небезпечну хворобу. Саме так, не дивуйтеся,
наркоманія – хвороба і до наркозалежної людини
треба і рідним, і близьким ставитися як до хворої
людини, яка потребує щоденної пильної уваги. Їй
обов’язково потрібна підтримка оточуючих... |
Алла.
– Сергію! Я щось таке чула про виставку
воскових фігур наркоманів у Москві. Вражає
кожного, хто це побачив. |
Сергій
Дмитрович. – Так, я в курсі справи цієї
виставки. Для чого це зроблено? Смертність в
молодому віці серед людей, які вживають важкі
наркотики, майже стовідсоткова. В середньому
такі наркозалежні люди живуть по п’ять років
після початку прийому важких наркотиків.
Переконати їх, що називається «зав’язати» –
не так легко. А ось попередити тих, хто ще не
втягнувся в цю справу – необхідно. Адже 70% дітей,
які відвідали виставку вважають, що один раз
вжити наркотик не страшно. |
Всі
експонати на виставці виглядають натурально.В
скляних банках вражені внутрішні органи
наркоманів. Печінка, легені і серце – справжні. |
Жахлива
картина дитини, яка народилася від матері –
наркоманки. Нею вражені дівчатка, які
роздивляються дитину в банці. |
Хтось
навіть плаче, у деяких людей на цій виставці
відбувається запаморочення. Головне, що
пошкоджені органи – серце, печінку, легені тощо
заповідали показати людям самі померлі
наркомани. |
Ця
виставка дає можливість усвідомити наслідки
вживання наркотиків |
В одному з
підвалів Петербурга, знятий на документальній
плівці юнак 19 років. Навіть язик не повертається
назвати його юнаком. Він виглядає на всі 40 років. |
Всього
кілька кадрів на виставці показано, а дивитися на
страждання цієї людини нестерпно. Разом з тим, як
я вже говорив, є на виставці експонати, які
потрапили сюди за заповідями наркозалежних
людей. Вони хотіли, щоб ті, хто залишився живим,
знали, що сталося з ними через прийом
смертоносних речовин. |
Алла.
– Навіть тільки вислухавши вас, а не побачивши
на власні очі, у мене виникає ще більша відраза до
наркотиків. Мені їх спробувати ніколи й не
хотілося, хоча подружки в класі пропонували
перед тим, як йти на дискотеку, «зарядитися»... |
Повний
текст рольової гри можна буде прочитати в
червневому та липневому випусках газети «Валеологія». |