Відомо, що, наприклад, втративши мову через травму голови, людина має шанс повернути її знову в деякому об’ємі, хоча за неї вже відповідатиме інша ділянка мозку, немов навчена заново. Є й інші приклади гнучкості нашої нейронної сітки.

Доктор Пол Бачиріта з університету Вісконсіна не просто вивчав цю проблему. Він перевів її в технічну площину, запитавши себе: чи не можна транслювати сигнал, припустимо з відеокамери, на нові ділянки кори, щоб людина, яка втратила зір, знову почала бачити?

Чому саме язик? Як не дивно, ще років тридцять тому Пол почав подібні експерименти з «трансляцією» картинки на шкіру.
Але поступово, пробуючи знову й знову, дійшов висновку, що краще язика в якості чуттєвого елементу не знайти.

Саме машина – це відеокамера, яка закріплюється на голові пацієнта, комп’ютер, що перетворює сигнал, і, власне, дисплей TDU.