| ОЙ ПІД ВЕРБОЮ РЯСНОЮ... |
| І. Макаренко |
|
| Погляньте на вербу напровесні. Віти всіх дерев ще голі, а вона вкрита серпанком молодесеньких ніжних листочків. Од них не відвести очей, і серце співає: «Настала красна пора, коли все оживає!» Як не любити вербові коси,
Її перлисті чисті роси
І тихий шепіт навесні... —
захоплено писала колись талановита українська поетеса Ольга Марунич. Підійдімо до цієї красуні через кілька днів, коли вона сповна вкриється духмяним жовтавим і медоносним цвітом. Над ним уже гудуть бджоли, які дружно повилітали з вуликів після довгої зимівлі і збирають пилок та нектар — перший взяток для свого розплоду. Скільки ж на вербі листочків? | 
| 
|
| Виявляється їх можна підрахувати за числом та діаметром гілок: у середньому 19-20 тисяч тріпотливих вузеньких смужечок, а на старому дереві — вдвічі більше. |
return_links(15); ?>
return_links();
?>
| Цей невибагливий рослинний велет росте навіть від устромленої в землю гілочки, аби було вдосталь вологи. Отож верба надзвичайно корисна. Вона допомагає озеленювати міста, виділяючи велику кількість кисню, поглинаючи пил та шум. |
| До гнучкої верби споконвіку в Україні ставляться з повагою. З минулих століть до нас дійшли пісні, в яких вона оспівується. Ці твори живуть у народі: «Ой там, у степу, при дорозі», «Ой зашуміли ті густі лози, що ся не развили», «Защебетав жайворонок». |
| ...У фольклорі верба символізує дівочу красу або сум: «Ой вербо, вербо», «Ой вербиченько, біле личенько», «В кінці греблі шумлять верби», «На в городі верба рясна», «Ой у полі верба» та багато інших. |
| Правічне дерево живе в легендах і переказах. Мавка з «Лісової пісні» Лесі Українки з любов’ю звертається до старої верби як до матінки, зимує в її дуплі. Верба, як і калина, — поетичний символ України. Тож великий Кобзар, розлучаючись з батьківщиною, взяв з собою в заслання вербову гілочку, посадив її і розрослося могутнє дерево. Із пагінців його поет виростив майже 200 вербичок. А згодом було посаджено цілий гай, що шумить донині серед пісків Кос-Аралу. Йдеться про найпоширенішу в Україні білу вербу. |
| Рід цієї рослини — численний. У нас росте близько 30 видів, а в світі понад 600! З них є непоказні, а є й напрочуд декоративні, особливо білі плакучі, а також ламкі. |
| Шелюга добре росте на піщаних косах, зокрема Дніпра; козяча — в лісах; а кущові верби попеляста й вушката — по болотах, рівчаках, луках. |
| Недарма люди саджають вербу на межах, левадах, долинах. Там, де вологі грунти. Крім берегів річок і ставків, що в нас рясніють вербами, зустрічаємо деревце й біля криниць, колодязів: воно оберігає питну воду і дає прохолоду людям у літню спеку. «Де верба, там і вода», — кажуть у народі. |
| До дрібних вербових чагарників належить розмаринолиста і лозинна, з останньої найчастіше плетуть кошики, різні побутові речі, сувеніри. Деревину здавна використовують у народному різьбленні, виготовляючи миски й ложки, корита й ночви, човни й весла. Навіть частину церковних іконостасів. Колись майстрували сопілки, а з червоної верби — кобзи та бандури. Для цього зрізану деревину рік сушили в соломі, другий — у борошні... Лише на п’ятий рік матеріал ставав придатним для виготовлення інструментів. |
|
| Вербна Неділя — велике свято |
Верба — дійова особа в традиційних обрядах, святкових ритуалах. Ще в дохристиянські часи була символом весняного пробудження, народження нового. Вважали, що вона оберігає людей від нечистої сили, злих духів, захищає оселі від пожеж.
Дві тисячі літ тому Ісус Христос в’їхав до Єрусалима верхи на ослі, бо так само як кінь вважався символом війни, осел символізував мирну тварину. І вся проповідь Ісуса Христа була про царство миру на землі. Народ стелив під ноги Ісусу, коли він їхав вулицями, земні пальмові гілки.
З того часу на честь цього славного входу Ісуса Христа в Єрусалим святкується Вербна неділя. Люди приходять до церкви зустрічати Христа з гілочками верби, вкритими сірими пухнастими «котиками», бо у нас пальми не ростуть.
У народі є звичай прийшовши додому з церкви зі свяченою вербою, легенько побити лозою дітей і кожного члена сім’ї, примовляючи:«Верба б’є, не я б’ю,
За тиждень Велик день,
Червоне яєчко недалечко!» |
| 
Вхід Ісуса Христа до Єрусалиму |
|
| Як верба виховувала |
| Протягом століть гнучкий і різкий пагінець мав неабияке значення у вихованні підростаючого покоління і як засіб карання в різних установах. Тому батіжки заготовляли возами і зберігали в школах, військових сховищах, судах, магістратах — щоб використовувати за призначенням. До наших днів збереглося прислів’я: «Не я б’ю, верба б’є», проте воно вже набуло жартівливого відтінку. |
|
| Верба лікує |
| Не обминемо особливо цілющих властивостей дерева. З листя і квітів добувають рутин, що запобігає ламкості судин, робить їх еластичними і допомагає боротися з підступною хворобою — інсультом. А дубильні речовини містять антибіотики. Вони проникають крізь шкіру, тому компреси з відвару кори роблять при запаленнях і застарілих ранах. |
| У народній медицині зрізають напровесні молоду кору, не товстішу за палець. Застосовують зовнішньо і внутрішньо як в’яжучий, кровоспинний, дезинфікуючий і сечогінний засіб. При жіночих хворобах п’ють відвар (чайну ложку кори на склянку води), по дві такі склянки на день. Порошком з кори посипають рани. Його втягують у ніздрі при носових кровотечах. При болях у ногах з розширеними венами допомагають теплі до колін ванни — з кори верби й дуба — протягом півгодини. Потім одягають спеціальні гумові панчохи і лягають відпочити. |
| Якщо є лупа і свербить шкіра голови та випадає волосся, його миють міцним настоєм із суміші кори верби і коріння лопуха, взятих порівну. |
| При слабкості ніг і тремтінні їх під час ходіння роблять ніжні ванни у міцному відварі кори верби. Отака вона, чудодійниця. |
|
| Верба проти радикуліту |
| Іван Чекман, член-кореспондент НАН і АМН України, академік Нью-Йоркської академії наук, доктор медичних наук рекомендує використовувати відвар кори або листя верби при лікуванні багатьох хвороб: Первые аптеки и фармакология на Украине |
| «В корі і листі верби містяться глікозиди, алкалоїди, флавоноїди, дубильні речовини (до 12%). Ще одну дуже цінну лікувальну речовину містить кора верби — саліцилову кислоту, з якої одержують ацетилсаліцилову кислоту (аспірин), натрія саліцилат — протиревматичні, протизапальні, знеболюючі засоби. Їх використовують для лікування ревматизму, радикуліту... Саліцилати зменшують здатність крові скипатися і утворювати тромби, знижують рівень холестерину, зменшують ризик виникнення раптової смерті: інфаркта міокарду, крововиливу у мозок. Не випадково в багатьох країнах світу аспірин приймають 2-3 рази на рік певними курсами з метою профілактики цих захворювань». |
| Лікувальне застосування мають кора, молоде листя, бруньки, верхівки гілок. Сушити треба при помірній температурі. Готова для зберігання кора вважається сухою, коли легко ламається при згинанні. Заготовлені різні частини дерева зберігаються в окремих упакуваннях. Строк зберігання — до 5 років. |
| Доступність верби при нестачі ліків — важливий фактор. Та не треба безглуздо виламувати таку корисну рослину на весняні букети «котиків», а потім викидати на смітник. |
|
| ПОВЕРНУТИСЯ ДО ЗМІСТУ |
