| КУПАНІ В
ТРАВАХ |
З книги
Анатолія Пастернака "КОЗАЦЬКА МЕДИЦИНА" |
 ЧИГИРИН З СУБОТІВСЬКОГО ШЛЯХУ
Копія худ. Моні П. з малюнка Т. Г.
Шевченка,
газета "ВАЛЕОЛОГІЯ", ©
"ДОВГАЛЬ" |
 |
Вода і трава у свідомості
пращурів — не суперниці, а сестри, улюблені
доньки Матері-Землі. Одна з одною переплітаючись,
одна другу доповнюючи, пестять вони та гартують,
вирощують людей. Козаків, хліборобів, жінок з
діточками. Сивих чумаків та кобзарів статечних.
Гурт народний. Щоранку, мов у свято до церкви,
сунув загал на пашу, на луки... Степові трави — то
здебільшого були злакові: війники, мочула,
м’ятлик, степова тимофійовка, різновиддя
численних овсиців та вівсюгів. Всі вони
квітували разом у травні-липні. До них додавалися
вологолюбні види: лукова шавлія, гірська
конюшина, еспарцет пісковий, прямий чистець,
гірський порізник тощо. |
|
|
Ми перелічили зелених аборигенів підзони
лукових степів. Щодо зони типових степів, то їхнє
«населення» становили: дерноподібні злаки,
головним чином — типчак і ковила. А саме: ковила
українська, ковила-волосатка, ковила Лесінга. До
них прилучалися проникаюча та степова шавлії,
вузьколистяна півонія серпоподібна люцерна,
благородний деревій, Конотоп — конюшина червона
та інші. |
| Ті
степи починали квітувати ще із квітня. Незалежно
від складу різнотрав’я, пилок його у поєднанні з
росою становив своєрідні, неповторні, стимулюючі
ліки. Щось на зразок женьшеню, морталового
кореню або зеленого чаю. |
| А
процедура козацьких зелених ванн досить проста:
після купання в річці (чи озері) голими, ще
мокрими заходили в хащі трави, повільно.
Росяно-пилкова суміш нашаровувалась на шкірі.
Дещо подібне практикують зараз збирачі
наркозілля. Вони також голі заходять у квітучі
індійські коноплі. Пошвендявши там досхочу,
вилазять. Пилок з тіла зішкрібають. Ото і є
сировина для наркотику. З неї готують анашу.
Збирачі наркоманами не стають. Бо стикання їх з
коноплями короткочасне. Козаки ж навпаки, мали на
меті довгий контакт пилка зі шкірою, тривалий.
Тому висихали остаточно вже в затінку. І тоді
лише вдягалися. |
| Пилок
втрачався дуже повільно, бо весь час
зволожувався потом. Наслідки такого купання
можемо, враховувати лише опосередковано. Пан
Шерер писав: «Раніше, вдавнину в Малоросії і
зовсім не було лікарів, їх заступали старі жінки,
які так добре знали ботаніку та природу рослин,
що лікували всі хвороби простими засобами і з
величезним успіхом». Йому в унісон французький
історик П’єр Шевальє додає: «Козаки міцні,
спритні до всякої роботи, невтомні, сміливі й
хоробрі». Історики польські, посли з Ватікану,
перські купці теж залишили письмові згадки про
тодішню Україну. Так, католицький прелат К. Виден
захоплюється гостротою зору січовиків, які за 10
кроків пострілом з пістоля «свічку гасять». |
| Нечутливість,
несприйнятливість українців до хвороб
народжувалася через попереднє загартування. А
згодом, звичайно, — і генетично. І купання в
травах тут посідало почесне місце. На жаль,
зневага до «селюцького відьмування» зробила
чорну справу: наукова медицина геть відмовилась
від диких злаків (зокрема, від ковили та
війників). |
|
 Петро
Ткаченко ЖАЙВІР |
|
...Окремі
рецепти народної терапії ще утримуються по
селах, на регіональному рівні. Підіймається
фітотерапія й по містах. Варто об’єднати всю оту
рецептуру, переоцінити, ввести до практики
лікування. По-перше,
— в зціленні серцево-судинних, легеневих хвороб
та печінкових.
По-друге, — серед таких
«неважливих», відтиснутих на другий план, як
вегетоневрози, посилене потіння, заїкування, а
серед народних — наврочення. Справді, від них не
помирають. Але й не живуть повноцінно, з
насолодою... Найголовніше ж, якщо керуватися
принципом гомеопатів «Подібне лікується
подібним», саме травяними купаннями варто
лікувати наркоманів і токсикоманів. То буде як
спільний дарунок січовиків і старого
лікаря-фітотерапевта Майбутньому. |
|
|
| ДИВІТЬСЯ
ГАЗЕТУ "ВАЛЕОЛОГІЯ" (квітень 2000) |
|
| Повернутися
до змісту |