| Go On Master Page | ||
| ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ | ||
Остромирово Евангелие – превосходный список Евангелия, писанный русским писцом, дьяконом Григорием, для новгородского посадника Осторомира в 1056-1057 гг., замечательный образец письменного искусства наших предков. Это – великолепная пергаментная рукопись, содержит в себе 294 листа, писанных крупным уставом, местами украшенных фигурными заставками и начальными буквами, разрисованными золотом и четырьмя красками. Академик И. И. Срезневский, говоря о значении Осторомирова Евангелия, отметил, что «оно важно еще и потому, что представляет собою древний славянский язык почти в ненарушенном древнейшем его строе, сверх того, «важно еще Остромирово Евангелие, как древнейшая из доселе открытых русских рукописей, отмеченных годами». |  |  Остромирово Евангелие (1056 – 1057) Остромирово Євангеліє (1056 – 1057) Ostromirov’s Book of Gospels (1056 – 1057) |
| УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА | ||
| Проф. Іван Огієнко про Остромирове Євангеліє | ||
| Література українська зачалася дуже Давно. Ми перші просвітились християнством, світ віри Христової вперше прийшов до нас і вже потім ми передавали його на північ, де він заводився дуже мляво. Разом з християнством зачалась у нас і література, що скоро набула собі великої ваги, де ми ще на світанні її маємо вже цікаві твори. На жаль, не все нам відомо, що створив український народ за давні віки: силу старих наших творів пожерли час та вогонь, та несвідомість людська, а, крім того, сила старих рукописів горою непочатою валяються по архівах і чекають своїх дослідників, бо поки що коло їх працюють найбільше самі миші... | ||
| Ще з початку нашої літератури ми маємо багато значних творів, як от Ізборники Святослава 1073 та 1076 року, старі літописи (дійшли до нас в пізніших списках: Лаврентіївська 1377 p. та Іпатіївська коло 1425 p.). Руська Правда XI в. Слово о полку Ігоревъ к. XII в., Патерик Печорський XIII віку і т. ін., та й Остромирове Євангеліє, найперша пам'ятка наша 1056-1057 pp., написана в Київі; сюди треба додати цілу низку наших книжок до церковного вжитку XII-XIII віків. | ||
| Остромирове Євангеліє 1056-1057 pp. у нас звикли вважати за пам'ятку новгородську — це роблять із-за того запису, що зберігся на ній. Проте проф. Н. Волков, проаналізувавши це Євангеліє, дійшов іншої думки. Він пише, що в мові Остромирова Євангелія нема новгородських прикмет. Правда, в одній приписці тут знаходимо «се конъчъ», і це раніше вважали фактом новгородського походження пам'ятки (в новгородській мові часто подибуємо чергування ц і ч). Але приписка ця пізнішої доби, та й на пергамені видно, що перше підшкребли, і вже потім її написали. | ||
| На кінці Євангелія в післямові диякон Григорій, що писав цю пам'ятку, згадує Київського князя Ізяслава; дочка Ізяславова, певне, була дружиною Остромира; все це доводить, що Григорій був з Київа і був близьким князю Ізяславові. У всякому разі, каже Н. Волков, те, що мова Григорія не має новгородських прикмет, свідчить про його неновгородське походження. Можливо, що диякон Григорій був в числі того духовенства, що приїхало з Київа до Новгорода. | ||
| Сама форма письма, форма устава Остромирова Євангелія ясно свідчить про його київське походження, а не новгородське, – бо тільки в Київі могли написати таку пишну книжку, як це Євангеліє. Література в Новгороді зачалася пізніше, і тому до Новгорода часто везли книжки з Київа. | ||
| Такі думки проф. Н. Волкова про Остромирове Євангеліє. | ||
| Go On Master Page | ||