КОСМОС

СЛУЖИТЬ

ЛЮДИНІ

СУПЕРКОМПЬЮТЕР NASA
НАЗВАН В ЧЕСТЬ ГЕРОЕВ
COLUMBIA

Аромат космічної троянди виявився не таким сильним, як земної, але він був більш «трояндовим», більш схожим на райський! Чи будуть троянди в космосі так само солодко пахнути, як на нашій планеті?
Кілька років тому компанія парфумерної промисловості International Flavors & Fragrances (IFF) вирішила з’ясувати, чи можуть космічні мандрівки внести в парфумерію щось нове й екзотичне. Так почався один з найромантичніших космічних експериментів. ІFF почала співробітничати з НАСА, спеціалісти якої розробили ростову камеру для троянд і встановили її на середній палубі космічного човника.
28 жовтня 1998 року маленька троянда вирушила в 10-денну космічну мандрівку. Дослідники швидко з’ясували, що в космосі троянди пахнуть солодко, але ...по-іншому. І ось чому – запах квітів – змінна й невловима субстанція, яка виникла виключно для допомоги рослинам у розмноженні шляхом приваблення комах і тварин для розповсюдження пилку. В залежності від конкретного запаху квітки аромати йдуть від ефірних олій, виробництво яких дуже залежить від довкілля.
Так, деякі рослини виробляють більше ефірних рослин вночі, коли працюють їх обпилювачі. Не меншу роль відіграють температура, вологість і вік рослин. На запах впливає і зниження сили тяжіння.
Так, космічна троянда, виробляє набагато менше ароматичних речовин, ніж на Землі, але при цьому змінюється і сам запах. Аромат квітки в космосі був чарівним,  більш «трояндовим».
Спеціальний прилад вловлював в ростовій камері молекули пахучих речовин, які були проаналізовані при поверненні на Землю. Вчені дізналися про складові елементи запаху і їх співвідношення і потім синтезували такий запах в лабораторії.
Ця композиція стала основою духів ZEN, випущених відомою японською компанією.
Тепер IFF збираються, вірніше збиралися дотепер, відправити в космос дві рослини – троянди і азійську рисову квітку. Таке співжиття теж здатне викликати зміну запаху. Але схоже, що експерименти з трояндами поки що зачекають. Та не тільки з трояндами. Дуже дорогою ціною даються космічні знання людству!
А що робили в космосі павуки, які повертались в шаттлі  Сolumbia  на землю?

Павуки теж мандрували космосом, але вони не знали,
якими небезпечними бувають мандри

Павуки, вирощені вчителями й студентами одного з коледжів в зоопарку Мельбурна, були включені в програму експериментів, який здійснювався під час останнього польоту шаттлу.
Маленькі неотруйні павуки, які відзначаються здатністю плести симетричне і незвичайне міцне павутиння, повинні були дозволити вченим оцінити вплив невагомості на поведінку живих істот. Зокрема, планувалося перевірити, чи зможуть павуки плести в космосі таке саме ідеальне за формою і міцне павутиння, як на землі. Експеримент являв собою спільний експеримент спеціалістів НАСА і студентів одного з мельбурнських університетів, підготовка до якого почалася 4 роки тому.
Як повідомив співробітник університету Кевін Меннінг, трагедія шаттла глибоко потрясла вчених і студентів, зайнятих в експерименті.
Однак, незважаючи на трагічну катастрофу космічного човника, експеримент виявився не повністю проваленим.
Як повідомив Меннінг, під час 16-денного польоту вчені на землі мали доступ до павуків і їм пощастило зібрати 90% наукових даних, які планувалося одержати під час експерименту. Єдине, що тепер відсутнє, так це зразки павутиння, сплетене в умовах відсутності гравітації. В той же час попередній аналіз низь якісної відеозйомки, зробленої космонавтами шаттла, свідчать про те, що павуки могли сплести павутиння, яке нічим не відрізнялося від земного. Якщо ці дані підтвердяться, то вчені сподіваються створити дуже міцний матеріал, за складом подібний до павутиння павуків, зайнятих в експерименті, який будуть застосовувати на космічних станціях та інших об’єктах, що діють в умовах космосу.

Вчені з п’яти європейських країн також досліджують можливість використання природного павутиння для створення штучних сухожиль людини.
Учасники проекту Spiderman (земля БаденВюртемберг, Германія) вважають, що притаманна природному павутинню унікальна сполука таких якостей, як легкість, міцність і стійкість до органічних речовин, робить його оптимальним матеріалом для протезування ушкоджених сухожиль або зв’язок.
«Важлива перевага павутиння в тому, що організм людини не реагує вороже на протеїни, які містяться в павутинні (головним чином, це білок «фіброїн»), – говорить в інтерв’ю сайту Ananova Вільгельм Ангстрем, координатор проекту. – Передбачається також використовувати павутиння для медичних пов’язок і навіть для заміни гіпсу.
Європейський Союз вже виділив на проект Spiderman 6,5 мільйонів євро. Якщо робота вчених буде йти за планом, то імплантування сухожиль із павутиння стане можливим вже через п’ять років.

ЧИ  ПРОДОВЖУВАТИМУТЬСЯ   ЕКСПЕРИМЕНТИ  НА  МКС?
          Так, продовжуватимуться!
ЯКІ  ПЛАНИ  ДОСЛІДІВ?
          Їх багато. Ось один з них...
За даними ЗМІ, 2005 рік – на МКС запланований експеримент для пошуку антиматерії. Керівник експерименту – вчений із США, нобелевський лауреат Семюел Тінг. Успіх цього експерименту може поставити під сумнів самі основи нашої світобудови. Попри катастрофи шаттла Сolumbia строки експерименту не переноситимуться, але проводитимуться дослідження по забезпеченню надійності шаттлів. Через страждання до зірок!

Свого часу повідомлялося, що американський човен «Дискавері» привіз на Землю дуже цікавий об’єкт для біологічних і медичних досліджень – культуру клітин ракової пухлини яєчника. Два тижні на борту Міжнародної космічної станції (МКС) злоякісні утворення розвивались в умовах майже повної відсутності гравітації. Цей спільний проект був розроблений і здійснений спеціалістами Медичного коледжу Університету південної Флориди і НАСА.
Що  робили  в   космосі  ракові  клітини?
На думку американських дослідників – саме вільний політ дозволяє клітинам пухлини «бути самими собою». Справа в тому, що в невагомості ракові клітини матимуть можливість рости в тривимірному просторі, а не в двомірному, як на Землі в чашці Петрі. Виявляється це суттєво, оскільки саме в тривимірному просторі умови росту клітини в культурі найбільш близькі до росту ракової клітини в організмі людини.

Упродовж дев"яти років Джоанна Бекер, спеціаліста з біології клітини з Університету південної Флориди, вирощували культуру ракових клітин в лабораторії в спеціальних камерах, розроблених НАСА, які дозволяють максимально знизити гравітацію. Вона працювала з культурою клітини раку яєчника і молочної залози, оскільки саме ці види ракових клітин дуже важко виростити в "пробірці".

Виявилося, що ріст клітини в космічних умовах низької гравітації більш схожий на ріст ракової пухлини у онкологічних хворих, ніж при вирощуванні в плоскій чашці Петрі. Виявилося, що в умовах низької гравітації клітини суттєво міняються: клітини, вирощені у тривимірному просторі, більш стійкі до дії протиракових ліків, ніж клітини, вирощені в нормальному двовимірнму просторі.

Препарат Таксол  в одній і тій же дозі вбивав "плоскі" клітини раку яєчника, але залишав неушкодженими "тривимірні".

Лікар Бекер вважає, що космічні технології відкривають унікальні можливості для вивчення клітин. До речі, в космос були відправлені не тільки клітини раку яєчника, але й культури клітин ниркового епітелію, клітини раку прямої кишки і нейроендокринні клітини.

Спеціалісти сподіваються, що нові дані розширять їх уявлення про ріст ракової пухлини і, найголовніше, підкажуть, як ефективно з нею боротися.

                                                                               С. Довгаль, для портала Валеолог.