| Якось теплим весняним ранком вийшли ми на прогулянку місцевим парком. Рясно цвітуть горобина, бузок, шепочуться квіти, щебечуть пташки, гудуть джмелі. Про щось тихо дзвонять конвалії, до них уважно прислухається фіолетовий тюльпан. А золоті голівки кульбаб наче запрошують нас в чарівний світ весняної казки... І тут справді починається казка... На зелену галявину парку звідкись вибігло, ні, скоріше, викотилося... пухнасте ніжне зайченя. Наблизившись, ми побачили маленького казкового кролика в пухнастій трикольоровій шубці з ніжними білими лапками. Вушка в нього невеликі, мордочка і животик білі, спинка руда, на сонці навіть золотиста. Спочатку Барабоська (так звали нашого героя) трохи посидів, щось поміркував, притиснувшись пухнастим тільцем до землі, склавши на спині довгі вушка. | ** |  |