В. І. Вернадський

Останнім часом з ім’ям Володимир Вернадський все частіше можна зустрітися на шпальтах газет і часописів, передачах радіо і ТБ, web-сторінках. В Києві на проспекті Вернадського стоїть його пам’ятник, в Сімферополі його ім’я присвоєно Національному університету, в 1986 його ім’ям була названа мала планета, "Академік Вернадський" плаває в Світовому океані...

Хто ж він академік Вернадський? Чого на рубежі двох століть вчені всього світу все частіше звертаються до його наукових ідей і праць? Видатний природознавець, геніальний мислитель-енциклопедист, який прагнув зрозуміти суть світу в цілому, творець вчення про ноосферу, засновник і перший президент Академії наук України в 1918 р.

Ось що розповідає про В. І. Вернадського Рудольф Баландін – геолог, історик науки, письменник, член Комісії по творчій спадщині В. Вернадського – на сторінках квітневого випуску газети "Валеологія":

В 1936 році Академія Наук СРСР видала два об’ємні фоліанти «Академіку Вернадському до п’ятдесятиріччя наукової і педагогічної діяльності».

Це десятки статей, понад тисяча сторінок, на жодній з яких не знайшлося місця панегірику на адресу ювіляра – тільки коротке посвячення:

«Глибокошановному і дорогому Володимиру Івановичу – друзі, учні і співробітники».

Навіть для короткого огляду статей цього двотомника потрібно було б ґрунтовне дослідження. Вражає не тільки тематичне різноманіття (кристалографія, загальна геохімія, біогеохімія і радіогеологія, геохімія окремих елементів, геохронологія, петрографія, географія, біоценологія, хімічна географія, історія природознавства, загальна геологія...). І не тільки авторський склад – десятки вчених із світовим ім’ям (О. Є. Ферсман, О. Ф. Капустинський, О. К. Болдирєв, В. Г. Хлопін, І. В. Курчатов, Л. С Берг, В. О. Обручев і багато інших)...

Тут майже кожна стаття відкриває принципово важливі проблеми науки, які і нині зберігають свою актуальність.

Перед нами не «сузір’я Галактики», а ціла галактика зі своїми великими і малими світилами, яка має одне могутнє колосальне ядро – Вчителя. Його учні і послідовники створили сотні монографій і багато тисяч статей, самі були вчителями для багатьох спеціалістів. Галактика Вернадського воістину неосяжна і велична!

Давня наукова традиція – створення шкіл. Сам Володимир Іванович Вернадський постійно підкреслював, що вважає себе учнем Д. І. Менделєєва і представником школи В. В. Докучаєва...

Вернадський належав до типу випромінювачів ідей. Навколо нього завжди групувалися люди, захоплені пізнанням...

Ще одна характерна риса школи Вернадського: постійне прагнення до пізнання невідомого. Вчені, які об’єдналися не формально, а по душевній схильності навколо Вернадського, ніколи (по крайній мірі, при його житті) не прагнули до спокійного існування в науці, не задовольнялися досягненнями рубежів знань.

І ще одна суттєва деталь: школа Вернадського була не тільки науковою...

Повний текст статті читайте в газеті "Валеологія" квітень '2006



«ВАЛЕОЛОГІЯ» ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА	ПОРТАЛ "ВАЛЕОЛОГ"
ІНДЕКС 35275 КАТАЛОГ ВИДАНЬ УКРАЇНИ 2005	WWW.VALEOLOG.COM valeolog@i.kiev.ua

У вченні В. Вернадського про ноосферу сполучаються інтереси країн і народів, природи, суспільства, наукові знання...


© Газета «Валеологія»	© Портал «Валеолог»