«ВАЛЕЛГІЯ» ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА	ПОРТАЛ "ВАЛЕОЛОГ"
ІНДЕКС 35275 КАТАЛОГ ВИДАНЬ УКРАЇНИ 2005	WWW.VALEOLOG.COM valeolog@i.kiev.ua

ПЛОДИ  ГРАНАТОВОГО  ДЕРЕВА   –  СУЧАСНИКИ   ПЕЛОПОНЕСЬКИХ  ВІЙН  –  2500  РОКІВ   ЧЕКАЛИ ЗУСТРІЧІ  З  НАМИ  І   ДОЧЕКАЛИСЯ...
Почавши свою роботу, в 100 км. на захід від Афін, група археологів, повідомляє агенство "Известия науки", під керівництвом Панайоти Касімі виявила міцно закоркований дзбан. Його вік – приблизно 2500 років – вже сам по собі зробив знахідку дуже цінною.
Але головний сюрприз чекав всередині дзбану. Там в плетеному кошику знаходилися чотири цілих плоди гранатового дерева. Як вважають вчені, гранати збереглися завдяки двом сприятливим для цього факторам.
По-перше, щільно закритий дзбан створював для них герметичну оболонку.
І, по-друге, внаслідок процесу окислення бронзи сформулювалося середовище, в якому плоди не зазнали дії мікроорганізмів.
Важко навіть уявити, що плоди гранатового дерева, турботливо покладені колись в плетений кошик і закорковані в дзбані, – сучасники Пелопоннеських війн, в яких брала участь процвітаюча Коринфська держава.
На жаль, побачити ці чотири гранати поки що неможливо. Археологи категорично заборонили їх сфотографувати.
З великою обережністю знахідку помістили в спеціальний холодильник, звідки плоди братимуть для подальших досліджень.
Пуніка гранатум – пунічні яблука – називали їх римляни. Для лікування використовували сік, шкірку плодів, кору і коріння гранатового дерева.
Великий лікар Стародавньої Греції Гіппократ рекомендував сік при шлунковому болю, кору плодів – при дизентерії і лікуванні ран.
Араби вживали гранат при шлунковокишкових розладах і головному болю. Лікарі Стародавнього Риму, Індії, Вірменії використовували кору й коріння дерева для вигнання стрічкоподібних глистів. Відвар їх паралізує. Проте приготування такого відвару вимагає великої обережності і точності дозування, бо в корі, гілках і корінні містяться токсичні речовини...
Газета "Валеологія"