| Коли ми
спробуємо уявити собі, які риси об’єднують
античний спорт і сучасний, то пунктів набереться
чимало. Та переважатиме ідея прагнення до
гармонійного розвитку людини. Адже саме цей
здоровий принцип багато в чому сприяв
дивовижному й неповторному розквіту науки та
мистецтва в Стародавній Греції. Знаменитий Піфагор, теореми якого ви вивчаєте в школі, був досвідченим кулачним бійцем. Крім креслень, папірусних сувоїв та геометричних інструментів, дома у славетного математика зберігався весь агоністичний реманент. «Батько медицини» – давньогрецький лікар Гіппократ вважався водночас і вельми помітною фігурою серед еллінських борців та вершників. Володарями різних нагород за спортивні досягнення були філософи Платон і Сократ, поети-трагіки Софокл та Евріпід і ще багато видатних еллінів, діяння й твори яких збагатили скарбницю світової культури. |
*** |  |
| Здоровий і розумний спосіб життя сприяв тому, що творчі й фізичні сили людини не вичерпувались досить довго. Адже, приміром, одну з найкращих своїх трагедій Софокл створив, коли йому було дев’яносто років! Причому, треба врахувати, що в часи Софокла ще не були відомі сучасні ноотропні препарати для посилення мозкової діяльності людини. І ось вже майже двадцять п’ять століть творіння геніального поета не сходять зі світової театральної сцени. | До винаходу ноотропних препаратів ще 2500 років. Бідному Софоклу без ноотропіків (праворуч) довелося бути: політичним діячем, драматургом, скарбником Афінського морського союзу, видатним спортсменом, членом колегії стратегів тощо... |