Леонардо да Вінчі висуває принциповий для будь-якого художника тезис: «Живописець сперечається і змагається з природою».
Цей тезис виражав сутність Леонардо не тільки на живопис і на мистецтво, але і на всю людську діяльність – теоретичну і практичну.
Людина – істота активна, творча, діяльна. Вона не просто відображує в своїй творчості природу, форми її предметів, оточуючу її дійсність – вона створює нові предмети, нові форми, фарби, композиції, гармонії, творить нові цінності, які ще не існували в світі, творить прекрасне...
...Хоча подібні особистості представляли лише малу частину суспільства того часу, хоча між цією частиною геніальних людей ц всім народом існувала глибока прірва (економічна, політична, соціальна, культурна), нехай це був лише початок історичного пробудження і залучення в активну політичну діяльність кращих представників нації, відкриваючих перспективи майбутнього розвитку для Італії і всієї Європи, але це саме той період, з якого починається новий відлік і новий час і для Італії, і для Європи.
Побудова духовної структури людини була тим важливішим моментом і важливішою заслугою титанів епохи Відродження, на якому вибудовувалася спочатку крихка, а потім все більш могутня будова ренесансного гуманізму.
Дух живописця Леонардо да Вінчі подібний до сил природи, вільне протиборство яких породжує всю різноманітність явищ природи.
Тільки на відміну від сил природи, діючих спонтанно, стихійно, дух живописця, дух художника народжує своє творіння у відповідності зі своєю волею, своїм задумом, поставленою метою.
В цій безмежній силі духу художника Леонардо вловлює початки й зародки формування духу нової людини, її волі, бажань, інтересів, ідей і ідеалів...