...В наші дні ідею наукового нейтралітету і наукової неупередженості треба забути або розглядати як здобуття історії. Це не означає відмовитися від наукової об’єктивності, але вказує на визнання її меж...

До того часу, поки вчені, проводячи свої дослідження, будуть залежати від суспільства, вони підпадатимуть під вплив соціальних пріоритетів. А до того часу, коли вчені займуться питаннями, які мають прикладне значення, або приводять до відчутних наслідків для окремих людей або суспільства, вони (вчені) вільно або мимовільно будуть агентами трансформації культури...

                                          

Чи зможемо ми контролювати сили, які, якщо їх залишити безконтрольними, привели б до глобальної кризи і, можливо, навіть, до масового знищення?

Чи зможемо ми створити і підтримувати глобальну голархію, при якій жодна держава, жодне суспільство не буде знаходитися ні під чиїм контролем? Чи зможуть люди взаємодіяти і встановлювати комунікаційні зв’язки, не підпадаючи при цьому в залежність один від одного, особливо не вводячи залежність більш слабого і більш наївного (чесного) від більш сильного і менш делікатного?

Чи можна встановити ефективні межі росту – росту населення, міст, влади і добробуту? Чи можна встановити контроль над технологією і примусити її служити потребам і меті людства, а не бути самоціллю і служити своїм потребам? Чи існує спосіб задовольнити потребу в усамітненні і особистому просторі, не зважаючи на високий рівень комунікації і величезну кількість людей, які населяють одну й ту саму фізично обмежену планету?

Чи може така Земля витримати 10 і більше мільярдів людей без незворотної шкоди для екології?

І найгостріше з усіх питань: чи зможуть люди жити на одній планеті з терпимістю і взаємною повагою?..

Суспільство майбутнього неодмінно має бути різноманітним і плюралістичним. Воно повинно також бути децентралізованим і орієнтованим на кореневі структури буття. Це означає, що суспільство майбутнього повинно бути голархічною системою з локальною автономією і глобальною координацією. Щоб зрозуміти, як могла б працювати така система, її потрібно моделювати. Але необхідні моделі відрізнятимуться від домінуючих моделей соціальних систем ХХ століття: всі вони були натхненні однією єдиною культурою - західною - і передбачали індивідуальну і інституціональну поведінку, основану на одному єдиному типі раціональності - також західному.

Вимоги до вчених великі і це стосується як суспільних, так і природничих наук. Ці проблеми не тільки соціологів або політологів. Це також проблеми екологів, урбанологів, психологів, демографів, економістів, фізиків і хіміків, спеціалістів з кібернетики і системного аналізу. В рамках існуючих нині кордонів наукових дисциплін впоратися з цими пробемами не може жоден вчений. На щастя кордони наукових дисциплін не вічні. Ці кордони - спадок минулого, і нині вони застаріли....

Наукова революція, яка відбувається нині, за своїми масштабами не поступається тій, яка привела до заміни птолемеївського геоцентричного Всесвіту сучасним уявленням про сонячну систему, але набагато превищує її по наслідках, як для окремих людей, так і всього суспільства в цілому. По мірі того, як розгортається сучасна революція, наука набуває все більш соціального значення....

                                     З книги Е.Ласло  "Вік біфуркації"

                                               Переклад Довгаль С.І.